The Church glorifies the mind of Saint Paul, glorifies in him the image of the conversion of those who sin and those who are corrected. In the Apostle Paul the church honors the image of one who resisted the preaching of the Lord and then believed.
The Apostle Paul is called the “apostle of the tongues” (of the pagans); he, like no other apostle, devoted himself to the cause of the Christianization of pagan peoples. Moreover, this particular apostle is great, supreme, but called after the others “he did not see, but believed.” This topic is directly related to the image of Prince Vladimir, and began to be developed in the “Sermon on Law and Grace.”
Церква прославляє розум святого Павла, оспівує в ньому образ навернення тих, хто грішить і виправляється. В апостолі Павлі церква шанує образ того, що чинив опір проповіді Господньої і потім увірував.
Апостола Павла називають «апостолом мов» (язичників), він, як ніякий інший апостол, віддав себе справі християнізації язичницьких народів. До того ж, саме цей апостол – великий, першоверховний, але покликаний після решти «не бачив, але повірив». Ця тема безпосередньо пов'язана і з образом князя Володимира, і почала розроблятися ще в «Слові про закон та благодать».
На світлині, праворуч від зображення Апостола Павла, на західній стороні другої арки - найближче до вівтарної частини Володимирського собору, арковий орнамент художника Михайла Врубеля.
“Цей орнамент своїми елементами та композицією суттєво відрізняється від усіх попередніх орнаментів, бо тут рослинні елементи переплітаються у фантастичну гірлянду. Ягідні грона та листки цих казкових гірлянд виблискують зірочками-хрестиками, створеними у формі яскравих чотирьохпелюсткових квіточок та у вигляді краплин-розет. А чарівність та загадковість зображеного орнаменту підкреслюється виблисками золотої стрічки, вплетеної в гірлянду та наполовину схованої.
Ймовірно, в цьому візерунку Врубель хотів передати образ небесно-космічного світу, але разом з тим виразив і головну суть сучасного йому мистецтва, бо згодом подібне орнаментальне переплетення, як провісник абстракціонізму, стане характерною ознакою живопису модерну.
Звичайно, дане пояснення розписів Михайла Врубеля у Володимирському соборі ще не означає, що саме так художник думав та відображав свої думки в зображуваному. Але тут доречно згадати слова поета Р.Рільке:
– Видіння будь-якого художника не повинні проходити через його свідомість, бо його знахідки, загадкові для нього самого, минаючи довгий шлях роздумів, повинні переходити в його роботу так швидко, щоб він не встигав помітити момент переходу. А у того художника, котрий спостерігає свої видіння, обдумує, затримує, вони, наче золото в казці, перетворюються на попіл…
Висловлювання німецького поета чудово пояснює своєрідність творчості Михайла Врубеля, бо схожі слова про Врубеля сказав і інший поет – Олександр Блок:
– Перед тим мистецтвом, яке створив Врубель та йому подібні, ми можемо лише благоговіти. Тих світів, які бачили вони, ми не бачимо, але тільки в тих світах знаходяться істинні знання, а інших засобів, окрім мистецтва, ми поки що не маємо…”
/Світлана Шакула, Мислене древо/
